Чому не можна вимагати від дитини ділитися своїми іграшками

На дитячому майданчику це трапляється постійно: одна дитина не хоче давати свою іграшку, інша – наполягає і плаче, а дорослі починають повчати: «Не будь жадібним, поділись». Але чи справді виховна тактика повинна бути такою? Психологи кажуть – навпаки, вона може нашкодити.

Чому небажання ділитися – це нормально

Для дитини її іграшки – це не просто речі. Це частина її особистого світу.

Почуття «моє» – важливий етап розвитку, через який формується розуміння власних меж. Якщо дорослі ігнорують це і змушують ділитися, дитина отримує сигнал: її бажання менш важливі, ніж чужі.

У майбутньому це може проявитися як невміння відстоювати себе та говорити «ні».

Чим небезпечний примус

Коли дорослий буквально забирає іграшку в своєї дитини й віддає іншій, він не вчить щедрості. Швидше навпаки: дитина відчуває втрату контролю й починає ще сильніше «чіплятися» за свої речі. Так формується тривожність і недовіра. А ще – занижена самооцінка.

Щедрість не виникає під тиском, пояснюють психологи. Вона з’являється тоді, коли є відчуття безпеки і поваги.

Як діяти замість «віддай і все»

Головна порада фахівців – поважайте право дитини відмовити. Це її річ – вона має право вирішувати, чи ділитися.

Натоміть можете запропонувати обмін – на кілька хвилин, наприклад. Обмін сприймається як гра, а не як втрата, і дитина більш охоче на нього може погодитися.

Встановлюйте межі разом. Домовляйтеся погратися по черзі – це також допомагає уникнути конфліктів.

У будь-якому випадку залишайтеся на боці дитини і підтримуйте її. Якщо інші дорослі тиснуть, важливо спокійно захистити інтереси своєї дитини. Просто скажіть, що ваше чадо ще грається й поділиться машинкою/лялькою пізніше.

Але якщо йдеться про спільні речі, якими користуються всі (в садочку, наприклад), важливо пояснити це дитині.

Якщо не ламати цей важливий етап розвитку малюка, коли вона вчиться щедрості, і правильно його прожити разом із дитиною, з часом вона навчиться ділитися. І робитиме це вже без тиску, із розумінням і повагою до себе та інших.