«Хто залишиться після нас?»: ARKHA представили відеороботу “Mamoritai”

Український рок-гурт ARKHA презентував нову пісню “Mamoritai”, супроводжену атмосферним відео, яке поглиблює сенси композиції. За словами вокалістки та авторки тексту Анни Наприклад, це не просто трек — це пісня-заклинання, внутрішня обіцянка зберегти себе, любов і гідність у найтемніші часи.

Рядки пісні Анна записала у нотатках під час повітряної тривоги, коли страх і тиша ніби злилися в один довгий подих. Назва “Mamoritai” походить з японської мови й означає “хочу захистити” або “буду оберігати”. Саме в цьому слові — вся суть пісні.

“І це не тільки про героїзм з мечем, а і про ніжну, вперту силу, яка не ламається навіть тоді, коли все довкола тріщить навпіл. Якщо ми захищаємось — ми незламні”, — діляться учасники рок-гурту ARKHA.

Композиція народилася в період повномасштабної війни, серед емоційного й фізичного виснаження, втрат і нічних тривог. У центрі — бажання зберегти крихкий вогонь у серці, той внутрішній жар, що не дозволяє здатися. Пісня присвячена не лише військовим, а й усім українцям, які живуть у стані болю, страху й водночас незламної надії.

“Це не просто пісня. Це наша відповідь на виклики, які нас усіх роблять тільки сильнішими. Вона для тих, хто бореться — не завжди зі зброєю, іноді просто з втомою чи страхом. У ній є і тривога, і сльози, але також — світло, ясність, ніжність і сила. Це момент, коли ти розумієш: я витримаю, я захищу, я житиму далі”, — ділиться Анна.

Саунд допоміг втілити звукорежисер Андрій Литвиненко, який тонко відчуває форму і глибину звучання, посилюючи емоційне ядро треку.

У відеороботі, режисером якої став Богдан Рибка, ARKHA візуалізують ці глибинні переживання — з тонкою стилістикою, світловими акцентами і мінімалістичними образами. Кожен кадр — як кадр внутрішнього пейзажу людини, яка йде крізь біль, але не втрачає себе.

“Кожен має право бути вразливим, — каже Владислав Манько, гітарист гурту. — Ми всі, кожен з нас, має право на вразливість. Ми знаходимо сили бути сильними. Головне — залишатися живим і здатним любити. Саме це ми хотіли передати у “Mamoritai””.