На YouTube-каналі RAMINA вийшов новий випуск шоу «30+» за участю Раміни Есхакзай, Дмитра Варварука та Костянтина Трембовецького — учасників другого сезону реаліті «Зрадники». Гості поговорили про психологію брехні, маніпуляції, довіру, дитячі травми та відповідальність публічних людей перед аудиторією.
До розмови також долучилися український театральний режисер, актор театру та кіно Олексій Гнатковський і психологиня, психотерапевтка, членкиня Національної психологічної асоціації України Софія Пхаладзе. Разом вони аналізували поведінку учасників «Зрадників» та обговорювали, чи можна навчитися розпізнавати брехню й маніпуляції.
Головна проблема в більшості ігор — це азартні гравці. Якщо прибрати азарт з гравців, то більшість ігор нормальні. І я не азартний гравець, але гравець, який любить ігри.
Для мене участь в реаліті-шоу була терапевтичною для того, щоб зрозуміти свої сильні та слабкі сторони і подивитися, як на мене реагує глядач, як я поводжу себе в соціумі. Тому що вважаю, що реаліті-шоу — це все-таки, як експеримент. І я не знаю, скільки треба часу і грошей для того, щоб пройти оцей експеримент в реальному житті.
Я зайшов туди, знаючи, що точно буду всіх бісити, точно буду всіх крутити, маніпулювати. Я був налаштований. Це ж гра. Тобто я реально цю гру сприймав як гру. Але є одне правило, дуже важливе в моєму житті: я життя сприймаю як гру. Навіть в житті я розумію, що я граю.
Моя фундаментальна цінність, яку ми вивели, — це свобода і незалежність. Моя автономність. Автономність, що я — це я, я ніколи не «ми», і от я — це я. А у інших людей може такого не бути. І тому мені було б неприйнятно пройти шлях в якомусь шоу, де я би втратив свою автономність і незалежність.
Мені навпаки важливо грати максимально інших людей, щоб не знали, який я. Бо якщо будуть знати, який я, то можуть мати важелі впливу, поранити, маніпулювати.
І воно так, знаєш, таких дитячих моментів потрошки, потрошки... Бо тому що, якщо би не було в моєму житті маніпуляцій, я б не став тим, ким я зараз є.
Ти щось зробив? По-перше: ти назавжди якась там руснява недо-журналістка. Ти назавжди сексист. Ти ніколи не зможеш вибачитись, щоб суспільство таке: "Добре, він зрозумів". Ні, назавжди на тобі буде клеймо.
Дмитро Варварук:
Ні, я можу вибачитися, коли я для себе розумію, що отут я був неправий. Дзеркало суспільства — це тоді, коли воно в умовах виживання. І мені колись сказали велику фразу.
Коли я вже починав набирати популярність, якийсь канал у мене хотів викупити мій проєкт "Сільрада", який мав десь майже мільйон підписників на Ютубі. І я відмовив. Вони мені відповіли: "Ти зараз так зробив, бо в тебе є вибір"».
Вони так взбішуються в цьому інтернетному суспільстві, бо воно готове заклювати одну людину за відсутність відповідальності якоїсь перед соціумом. Я не можу про це розмовляти навіть адекватно.
"От ти сказав, а вас же ж дивиться молодь, яка повелась на вас і вона жарт нормалізує". Так, це твої проблеми, що тобі жарт нормалізував. Я дивився фільми жахів, я грав в GTA, я там в цьому GTA вбивав людей. Я ріс на якійсь дікухи і нічого з цього не зробив. Я бачив мільйон реклам по телебаченню. Я бачив мільйон реклам казино і не пішов в казино».
Люди самі в своєму житті до ладу нічого не довели, але переживають, що з іншими людьми станеться. Інші побачать, інших життя стане гірше. Так, якщо тобі не подобається реклама, тобі не подобається Діма Варварук — ти відписався. І якщо всі люди такі ж розумні, як ти, то всі відпишуться. А якщо інші люди не такі розумні, як ти, чого ти взяв на себе відповідальність за їхнє життя?
Серйозно, ви не знали, що у корупціонерів є дружини? Ви серйозно не знали, що деякі бізнеси зароблені насправді на вкрадених грошах? Я не знав. А я і без інстаграму знаю, що це половина бізнесу зроблена для відмивання грошей. Такий підхід, що якщо ти людина з аудиторією, то ти маєш сказати свою точку зору, бо якщо ти її не сказала, це вже позиція, значить ти така сама…
Я дуже ненавиджу картинку, коли дуже ідеалізують стосунки. Я найбільше противник того, що дуже сильно ідеалізують любов. І то, що в мене дружина інстаграм-блогерка, вона це знає теж. І вона каже: "Ну там було так, а той зробив так". Я кажу: "Ну ти ж не знаєш, може він дома її б'є, коли камери вимикаються.
Коли ми, наприклад, будували стосунки, я свою дружину просив: не показуй мене ідеальним.
Коли я даю інтерв'ю, я не все розказую на 100%. Я такий: “Мине 3–4 роки, і я ще це розкажу". Я так змалечку навчився, воно реально працює. Мені ліпше зробити крок назад і два вперед.





